"Я чхать хотів на всіх і вся: на Командора, який усі мої пости зганяє в КПЗ БогЗнаЧого, незважаючи на повагу і захоплення ним, його тяжкими і такими мені цікавими походами та явно гіпертрофованим - як у всіх до одного командорів - ЧСД. Він не дає мені своїх фільмів, які я так хочу подивитись - так я у нього їх і не просив, хоча ДУЖЕ хочеться. На ДДП, який мені абсолютно подобається, але напрягає мою шаролюбиву душу своєю комерціальною діяльністю і настирливими спробами заробить-таки свою важку інструкторську копійку. На ДАВа, з яким ми так душевно куролєсили по Криму і Дніпру і який продав мене навіть не за тридцять серебряників - а просто так, не за понюшку табаку, після чого я його з превеликим трудом... На ЮН, якого я випадково бачив краєм ока два раза в житті, і якого я зовсім не розумію і, мабуть, не зрозумію доти, доки не пройду з ним якийсь ВП неважкий і перестану звертать увагу на його головних тараканів, а роздивлюсь за їх мерехтливою кутЄрьмою несамовитого блукаря-велопенсіонера, як це відбулося з Гербертом 18 і стану скучать за ним, пересилюючи відразу і ненависть до його звичок, манер, поведінки і лексикону. Я не хочу і ніколи не захочу чхать на трьох людей: на ДокаПерця - бо він розумний, справедливий, молодий, красивий і шикарний велотурист, мій любімчик і молодчик у найкращому сенсі цього слова; на папашку Альберто, хоча я сам йому в папашки гожусь - а всеодно він найдобріший і найсправедливіший з усіх, з ким я був у походах, найлюдяніший і найсильніший - як усі силачі і добряки; на Лешу Пантюшкова - бо він гарні пісні співає прекрасно під гітару, і голос у нього юнацький і погляд чистий і відкритий, як у дитини, і душа у нього чутлива і золота - як у кожного з аскеткомандер - хоча він і не аскет...
Ком мучає мене нісенітницями про странних людей, про своїх серед чужих і чужих серед своїх, застосовує до мене методи і способи нечувані на велофорумах, а я переживаю і піддаюсь, терплю і... чхаю на усі прокази і залишаюся самим собою, таким же несамовитим і нестримним, яким був і досі, бо я не можу жити БЕЗ велосипеда і моїх велодрузів і веловорогів, БЕЗ моїх велознайомих і велобайдужих, БЕЗ велодосвічених висококатегорійщиків і велочайників простих звичайних малосильних. І так само, як Кома невтримно тягне на Схід і в безлюдні холодні високогір"я Киргизії, Узбекистану та Ірану - мене невблаганно пре на Захід, в бурхливе людське веселе море Юморини, в розмаїття тюльпанових, гіацинтових, нарцисових Нижніх Земель, примарної і казкової території, де набагато нижче рівня Світового Океану живуть скурпульозні вдумливі талановиті працьовиті люди, які сміючись перемагають найпримхливішу на Планеті стихію - воду, творять з нею, ЩО хочуть: загачують багатокілометровими дамбами і хитромудрими затворами і рухомими плотинами, що регулюються, качають її безперервно і невтомно туди-сюди, ганяють по каналам, трубам і колекторам - як сидорову козу - осушають болота і озера, мурують і намивають штучні острови, будують архіпелаги і континенти. І ще одну протилежність диким Комовським улюбленим високогір"ям я передчуваю: я пхаюсь у найрозвиненішу, найконцентрованішу і найтехнологічнішу країну, про яку я десятиліттями мріяв і яка снилась мені у найскрутніші періоди мого життя. 23 квітня я спатиму уже в Оссі, в Королівстві Нідерланди, в обнімку з найкрутішим і найпрудкішим голандським велосипедом з одного боку та з найрозумнішою і найпривабливішою українською велотуристкою з іншого. Я нікого з НАШИХ з собою не кличу і не беру, нікого не хочу напрягать і роззадорювать - я вирушаю на розвідку. Давно прагнув розпочати Нову Візову Еру у моєму закордонному паспорті - і ось НА тобі, сталося! Єдине, чого я хочу в результаті цієї мандрівки: щоб наступного 2012 травня ми усі разом, однією командою, полиндали з вєліками у те Чарівне Королівство: Ком, ДДП, ДАВ, ЮН, ДокП, АЗ, Г18, ЛП з дружиною і усі, хто захоче і зможе. І щоб ми усі хором, в жовтогарячих кольорах Королеви 30 квітня горлали українські народні пісні на Площі Дам... А БІЛЬШЕ я НІЧОГО В ЖИТТІ не хочу. Ото такий я странний чЄловЄк: свій серед чужих, чужий серед своїх - по версії одного Свого Чужого Странного Чоловіка..."
Знаючи трепетне відношення до мене Командора і зважаючи на його декларовані права на беспрЄдЄл на Форумі Аскеткомандер, я створив цю тему у повній свідомості, прекраснім самопочутті, гарному настрої і залізному здоров"ї як недоторкану копію першого поста Голандської Експансії 2011 на Аскетфорумі. Якщо мої найгірші передчуття не справдяться - мої враження і звіт про перебування у Нижніх Земліх я публікуватиму там, де я маю непорушне право як Громадянин і Велотурист і величезне бажання - як аскет самопровозглашОнний - на Аскетфорумі.
Оригінал: http://www.asket.com.ua/forum/viewtopic ... 79cc#p2297
Додаток на ДВК: http://dneproveloklub.dp.ua/forum/index ... 300.0.html
Шануймося - бо ми того варті!!!